Збірник містить у собі одинадцять казок для дітей від трьох до десяти років. Герої казок — працьовитий мурашка, весела бабка, цвіркун-музикант і хрущик. Від казки до казки ви дізнаєтеся про цікаві пригоди друзів, а ще про те, чому мурашок називають санітарами лісу, хто купається в мурашниках, де можна знайти лісову парасольку, кого пасуть мурахи на фермі, що друзі подарували цвіркуну на день народження і багато іншого. А ще у книжці купа яскравих ілюстрацій від автора. Герої казки чекають своїх читачів.
Казка читається — малюк розвивається.
Летіла якось бабка, милувалася луговими квітами. Побачила вона ромашки, вирішила відпочити. Сіла вона на ромашку, вітерець ромашку колише, а бабка катається. Гой-да, гой-да. Добре!
Летів повз хрущик.
— Гей, бабка, — кличе, — давай політаємо!
— Ні, — каже бабка, — краще йди сюди, будемо на ромашках гойдатися, дивись як: гой-да, гой-да.
— Ух ти! — каже жук.
Сів він на другу ромашку, вітерець дме, ромашки колишуться, а бабці і хрущику весело. Гой-да, гой-да.
Повз по стежці мураха, а на спині у нього лежала гілочка.
— Гей, Мурашик, повзи до нас, — закричав хрущ, — будемо кататися на ромашках!
— Та коли мені кататися, у мене роботи багато, — відмовився мураха.
— Що ти все працюєш та працюєш, — сказала бабка, — перепочинь трошки. А ходімо пити березовий сік! — запропонувала бабка.
Жарко було мурасі. Поклав він гілочку на травичку, витер лоба.
— Соку випити можна, — погодився Мурашик.
— Я знаю, де сік, всі за мною, — скомандувала бабка і полетіла.
Хрущ полетів за нею, а мураха повз по землі. Бабка сіла на гілочку берези.
— Сюди, повзи сюди, — кликала вона мураху.
Мурашка повз все вище і вище на березу, поки не опинився на гілці, де його вже чекали бабка і жук. Хрущ простягнув мурашкові наповнений смачним березовим соком листок із загнутими краями.
— Пий, Мурашик, ми вже напилися, дуж-же смачно! — хвалив жук.
Мурашка випив сік залпом. Сік був дійсно дуже смачним, солодким і прохолодним.
Раптово величезна тінь закрила сонячні промені. Бабка і жук швидко полетіли з берези, а маленький мураха сховався між гілок. Це дятел прилетів на березу і постукав своїм дзьобом. Дятел відчував, що мураха десь близько. Він висунув довгий язик і намагався захопити мурашку між гілок. Мураха дуже злякався. Він шукав щілину, куди можна забитися від страшного дятла.
— Тримайся, Мурашик, — крикнув хрущ, — зараз ми що-небудь придумаємо, щоб врятувати тебе!
— Як же його зняти з дерева? — переживала бабка. — Може, попросити павучка сплести нитку, по якій Мурашик міг би спуститися? — запропонувала вона.
— В нас немає часу! — крикнув жук. — Стривай, я ж-ж здається, придумав!
Бабка здивовано дивилася на жука.
— Допомож-жи мені, — скомандував жук і полетів до клену.
Під кленом лежало багато насіння. Хрущ знайшов підходяще насіннячко і крикнув:
— Ти з одного боку, я з іншого, полетіли!
Бабка та жук вхопилися за насіння і понесли його до гілки, де ховався мураха.
— Мурашик, сідай на вертоліт, — кричав жук, — лети!
Мурашка обхопив лапками насіння клена. Насіннячко закрутилося, як пропелер гвинтокрила і, обертаючись, почало опускатися на землю.
— Ура, ура, — кричали бабка та жук, — вертоліт приземлився! Ура!
А дятел, не знайшовши мурашки, полетів на інше дерево шукати жучків.
Маленькі друзі сиділи під ромашками і весело розмовляли:
— Я так злякалася, — казала бабка, — я думала, дятел тебе з'їсть.
— А ти хоробрий, — хвалив жук, — ти відмінно сховався від ворога і не побоявся полетіти на вертольоті.
— Друзі, спасибі вам за допомогу, без вас я б не впорався, — дякував мураха.
— А, може, ще соку? — запитала бабка.
Всі дружно засміялися.
— Давайте іншим разом, мені вже пора працювати, — відповів мурашка, — а вертоліт я візьму собі на пам'ять і навчу інших мурах, як треба літати.
— Я придумав, — підскочив жук, — залиш мені вертоліт, ми відкриємо вертолітну школу для мурашок. Стрекотуха, будеш мені допомагати?
— Ні, — відмовилася бабка, — я відкрию атракціон з катання на ромашках! Це так чудово!
— Вам би все розважатися, — сказав мураха, — піду я працювати.
— Заходь на гойдалки! — запрошувала бабка.
— Приходь політати! — кликав хрущ.
Мурашка взяв свою гілочку і поповз далі. А бабка і жук довго каталися на ромашках, які розгойдувалися на вітрі. Гой-да, гой-да. Друзі мріяли. Гой-да, гой-да. Добре!